Історія розвитку освіти в селі Дівочки


Рідна школа в добрий час у світ відкрила двері нам привітно

„Там земля мила, де мати народила”, – говорить народна мудрість. Як би не склалося людське життя, куди б не занесла людину її доля, думкою вона завжди лине туди, де пройшло дитинство – до рідної домівки, на свою вулицю, до свого села, міста чи містечка.

Кожен уродженець нашого села, перебуваючи вдалині від рідних місць, завжди з любов’ю і ніжністю згадує свої рідні Дівочки.

Дівочки...Дівочки...Романтична і загадкова назва, яка не залишає байдужою жодну людину, що вперше її почула. Горді ж своїм селом дівочани, на питання: „Чому село має таку назву?” - відповідають, що у ньому живуть найкращі дівчата.

Перша писемна згадка про село в архівних документах датується 1584 роком, а історія розвитку освіти села Дівочки бере свій початок з кінця ХІХ ст. Історичні джерела свідчать, що школа в селі була заснована ще в 1894 році, однокласно-парафіяльна приходська, яка функціонувала при місцевій церкві святого Великомученика Дмитра. Учителем був дяк, викладались Закон Божий, арифметика, граматика та церковний спів.

Згідно даних шкільної мережі Бежівської волості Житомирського повіту Волинської губернії в церковно-приходській школі села навчалось лише 60 дітей, а при введені загального навчання планувалось залучить до навчання ще 49 дітей. Навчали дітей один вчитель та законовчитель. У розділі шкільної мережі «Відомості про школи, що проектуються» вказувалось, що в селі Дівочки планується відкриття школи волостного підпорядкування, яка охопить навчанням ще 52 дитини і працюватиме в ній один вчитель, не рахуючи законовчителя.

Після Жовтневого перевороту 1917 року більшовики в освітній галузі проголосили курс на ліквідацію безграмотності населення. У Дівочках на базі 1-класної церковно-парафіяльної школи було засновано Дівоцьку трудшколу. Загальна кількість учнів, що в ній навчалась – 51 чоловік, класів – 1, кількість груп – 3. Навчання було трирічним.

Зарплатня вчителя на той час була невисокою. При розмірі прожиткового мінімуму – 500 рублів, вчитель отримував 150 рублів.

Існуючий навчальний заклад не міг забезпечити освітні потреби жителів села. Переважна більшість дівочан були малограмотні, пройшли дошкільне навчання або були безграмотні.

З 1922 року в Дівочках починає діяти чотирикласна початкова школа. Завідуючою Дівоцькою трудшколою була Дубинович Любаня Никанорівна.

У 1929 році за рішенням сільської ради була розібрана дерев’яна церковна дзвіниця (церква згоріла під час революції), а з її матеріалу збудований центральний корпус школи, який функціонує і понині.

В ньому розміщувались класні кімнати, майстерня та спортивна кімната. Школа стала семирічною. У ній навчалось більше 200 учнів. Заняття проводилось у дві зміни.

Складним випробуванням, яке витримали наші односельчани, як і все населення Радянського Союзу, була Велика Вітчизняна війна 1941-1945 років.

Війна розпочалася 22 червня 1941 року, а в селі окупанти хазяйнували з 13 липня 1941 року. В роки війни школа не працювала, під час окупації в ній розташувався нацистський штаб та жив комендант. До вчительського колективу, в першу чергу, були застосовані репресії. Одним з перших був розстріляний директор школи Буднік Нестор Євтухович за зв'язок з партизанами (осінь 1941 року) родом з села Козіївки Малинського району.

Після нього вчительський колектив очолила Катерина Іванівна Медведєва (до війни працювала вчителькою), її нацисти забрали з поля під час сінокосу і, звинувативши у зв’язку партизанами, розстріляли у селі Троковичі (літо 1942р.).

Були заарештовані вчителі Матвійчук Сіма Максимівна та Шумейко Тетяна Григорівна, але звільнені під тиском сільської громади.

Воювати на фронт пішли вчителі Шумейко Трохим Антонович та Гетьманенко Кирило Іванович. Обоє загинули.

Пройшли нелегкий бойовий шлях і по війні повернулись працювати до школи майбутній директор Рубан Петро Степанович, вчителі Філик Кирило Якович та Іванюха Адам Іванович.

Рубан П.С. народився 17.06.1920 р. в с.Троковичі. В армії служив з 1939 по 1976 роки. З 1940 по 1946 роки був старшиною батареї 454 зенітного артполку. З боями пройшов Кавказ, Малу землю. Нагороджений медаллю «За оборону Кавказу». Після звільнення працював вчителем фізвиховання в Бежівській СШ, з 1961 року по 1980 рік вчитель історії та директор Дівочківської 8-річної школи. Помер 27.05.1988 року.

Іванюха А.І. народився 26 серпня 1915 року в селі Дівочки. З 1936 по 1946 роки служив в армії. Воював у Фінляндії, брав участь у військових діях проти японців на Далекому Сході, пройшов війну 1941-1945 років, будучи офіцером. Нагороджений орденом та медалями. Після війни працював вчителем хімії в школі. Помер у 1981 році.

Після визволення села восени 1943 року в школі відновились заняття. Зі слів очевидця Сича Антона Михайловича, уродженця та жителя села Дівочки, 8.12.1935 р.н., відомо, що класи були переповнені, в середньому по 30-40 учнів. З шкільних меблів уціліли лише дошки, столи та лави. За столами учні сиділи по 10 чоловік. Підручник – один-два-три на клас. Зошитів взагалі майже не було, писали на трофейному папері. Всі заздрили однокласнику Фещуку Варнату Харитоновичу, у якого був шматок перламутрового паперу, його можна було використовувати багаторазово: у школі написав, дома помив і знову можна писати. Суворим випробуванням для дітей та вчителів стала зима. Топити грубки було нічим. По класах були встановлені великі металічні бочки з-під бензину (благо їх було вдосталь, під час окупації в с.Дівочки дислокувалась танкова частина). У бочках вирізались дверцята і виводилась труба у наявні по класах грубки, опалювались такі «буржуйки» соломою. Великою радістю для дітей було побачити віз з соломою, яку везли на колгосп, тоді вже точно буде тепло в класі, якщо кожен наскубе потроху з того воза. Своєрідним «сюрпризом» для учнів було і те, що на горищі школи було знайдено велику кількість лиж, яку полишили нацисти, тому уроки фізкультури проходили на найвищому рівні.

Вчителями в школі були фронтовики, які пройшли тяжкі випробування війною: директор тов.Монастирецький, вчитель математики Тарасюк Андрій Андрійович, вчителька української мови Остапчук Мотря Микитівна, вчитель історії та німецької мови Філик Кирило Якович, вчителі початкових класів Саня Никанорівна та Пилипчук Ганна Іванівна.

Збільшення кількості дітей у післявоєнний період вимагало змін у мережі класів Дівоцької школи, ремонт наявних та будівництва нового приміщення, відкриття дошкільного закладу. Ці та інші проблеми неодноразово піднімались на засіданнях районної ради трудящих і приймались відповідні рішення.

У 1947 році був відкритий додатково 5-й клас.

У 1952 році почали функціонувати дитячі ясла.

У 1952 році райрада виділила кошти для капітального ремонту школи, було закуплено цеглу і обкладено нею центральне приміщення, відремонтовано дах.

У 1952 році проведені зміни в мережі та роз’єднано класокомплекти з учнів 1 і 3-го класів та відкрито додатково паралельно другий четвертий клас.

Наявні приміщення школи (збудовані в 1899 р. та 1929 р.) не мали можливості вмістити всіх дітей шкільного віку, тим паче, що у старому корпусі проживали вчителі, а у одній його кімнаті була майстерня. Тому у 1954 році було збудовано ще одне приміщення – дерев’яний будинок №2 (функціонує і нині). Будівництво велось під керівництвом директора школи Ящука Дмитра Олександровича. У збудованому корпусі три кімнати було відведено для навчальних кабінетів, а дві менші. як квартира для вчителів. Новозбудований корпус був мебльований двомісними партами, столами для вчителів, дошками.

Багато змін у шкільне життя приніс жителям села Дівочки 1961-й рік. По-перше, у квітні 1961 року почала діяти клубна бібліотека, яка забезпечувала потребу дітей у літературі.

По-друге, влітку 1961 року було збудоване ще одне приміщення школи – корпус №3. Його будували господарським способом батьки учнів школи, інакше кажучи, за давньою доброю українською традицією - «толокою», використовували будівельний матеріал – саман. Керував роботою директор Даленівський Антон Іванович.

По-третє, школа стала 8-річною. У ній навчалось лише у 5-8 класах 94 учні (майже стільки зараз у 9-ти класах школи). На той час такі класи , як у Дівочках, вважались малокомплектними, а тому дозвіл на їх функціонування затверджувала райрада трудящих.

По-четверте, у тому таки ж 1961 році до штату школи була введена посада старшої піонервожатої.

В 60-ті - 70-ті роки свою педагогічну діяльність в Дівочківській восьмирічній школі розпочали ветерани праці: Мороз Анастасія Савівна - вчитель російської мови, Нікітчук Домінікія Лаврентіївна - вчитель історії та географії, Білошицька Зоя Трохимівна - вчитель німецької мови, Сівкович Таміла Володимирівна - вчитель української мови та літератури, Ляшенко Світлана Григорівна - вчитель початкових класів.

З 1980 по 2002 роки директором Дівочківської ЗОШ І-ІІ ступенів та вчителем фізики працювала Макушина Лідія Михайлівна. Мала державні нагороди: «Відмінник освіти України», грамоти МОНУ, ОБЛВО, РАЙВО і райкому партії.

З 2002 року по 2015 рік педколектив очолювала Заборчук Наталія Вікторівна. Яка стала вчителем за велінням серця. З душею ставилася до роботи, сповна віддавалась своїй справі, і здобувала високі результати. У 2007 році її досвід роботи був визнаний як перспективний педагогічний досвід, вона стала переможцем районного етапу Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року» у номінації «Правознавство» та стала лауреатом обласного етапу.

У 2007 році за вагомі результати праці нагороджена нагрудним знаком «Відмінник освіти України», у 2009 році – нагрудним знаком «Антон Макаренко».

Щасливий той вчитель, який бачить гарні плоди своєї праці, продовження себе в своїх учнях.

Наталія Вікторівна завжди з гордістю називає їх: це і Сергій Вербич – випускник Ірпінської податкової академії, Світлана Шкуропата – вчитель історії та правознавства Бежівської ЗОШ І-ІІ ступенів, Марина Ястрембович – заступник директора з НВР, вчитель історії та правознавства Дівочківської ЗОШ І-ІІ ступенів, юристи Леся Вербич та Яніна Лубчук, Віктор Давиденко – студент Національного Університету "Юридичної академії України ім. Ярослава Мудрого".

15-17 лютого 2012 року в м. Києві відбулася XV ювілейна виставка навчальних закладів «Сучасна освіта в Україні - 2012». В рамках виставки проходив Другий всеукраїнський конкурс обдарованої сільської молоді та її наставників "ПЕРВОЦВІТ". Наша школа стала учасницею даного конкурсу та нагороджена дипломом.

У 2012 року Київський міжнародний університет нагородив Дівочківську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів дипломом «Партнери в освіті».

Завдання педагогів виховати учня таким, який міг би вирішувати державні завдання за своїм покликанням, бути високоморальною, духовно розвиненою, мобільною у своєму розвитку особистістю. Одним із шляхів розв’язання цього завдання є робота учнів на навчально-дослідних земельних ділянках.

Плідна багаторічна робота вчителя біології Колядич Ольги Миколаївни дала гарні результати. Так у 2003 та 2004 роках роботи учнів школи Заборчука Віктора та Вербича Сергія по проведенню дослідницької роботи на навчально-дослідних ділянках вибороли І місце в районній виставці юннатівської творчості «Барви Полісся» і стали призерами V та VІ обласного виставки «Барви Полісся». Їх нагороджено дипломами «За успіхи у навчально-дослідницькій роботі». А Дівочківську ЗОШ І-ІІ ступенів – учасника V обласної виставки юннатівської творчості «Барви Полісся» у 2004 році нагороджено дипломом за організацію юннатівського дослідництва. Учасником VІІ обласного екологічного фестивалю у 2005 році стала учениця Сич Тетяна. У 2007 році Давиденко Віктор нагороджений дипломом за ІІ місце у VІІІ обласній виставці юннатівської творчості «Барви Полісся» за розділом «Дослідницька робота в галузі сільського та лісового господарства». У 2008 році дипломом нагороджено Дівочківську ЗОШ І-ІІ ступенів – учасника ІХ обласної виставки юннатівської творчості «Барви Полісся» за досягнуті успіхи в обласному огляді-конкурсі на кращу навчально-дослідну земельну ділянку. У 2010 році Коритка Євгена нагороджено дипломом за участь у ХІ обласній виставці юннатівської творчості «Барви Полісся» за активну участь у акції «Моніторинг біорізноманіття». У 2011 році учнів 6 класу нагороджено дипломом за участь в обласній акції «Дослідницький марафон». У 2012 році Геленко Віталій нагороджений дипломом за ІІ місце в обласній виставці юннатівської творчості «Барви Полісся» за розділом «Вивчаємо рослинний світ Житомирщини» та відзначено роботу вчителя дипломом за досягнуті успіхи в екологічній освіті та вихованні школярів, розвитку юннатівської творчості. У 2013 році учні 8 класу нагороджені дипломом за ІІІ місце в обласній виставці юннатівської творчості «Барви Полісся» за розділом «Дослідницька робота та продуктивна праця в галузі сільського та лісового господарства», Вербич Вадим нагороджений дипломами за розділами «Джміль та бджілка» та «Бджолоїдка – птах року», учнів 6 класу нагороджено дипломом за досягнуті творчі успіхи в XIII обласній виставці юннатівської творчості та відзначено роботу вчителя за досягнуті успіхи в екологічній освіті та вихованні школярів, розвитку юннатівської творчості та нагороджено грамотою завідуючу НДЗД Дівочківської ЗОШ І-ІІ ступенів за сумлінну працю. У 2014 році Вербича Вадима нагороджено дипломом учасника Всеукраїнської трудової акції «Плекаємо сад», а Прищепу Іванну нагороджено дипломом І ступеня учасника обласної виставки юннатівської творчості «Мій рідний край – моя земля» за роботу «Навчально-дослідні земельні ділянки – невідʼємна частина навчально-виховного процесу в школі», а завідуючу НДЗД нагороджено дипломом І ступеня на обласному рівні, а у 2015 році на Всеукраїнському рівні. У 2015 році Прищепу Іванну нагороджено дипломом І ступеня обласної виставки юннатівської творчості «Мій рідний край – моя земля» за розділом «Рослинний світ Житомирщини».

Дослідницько-експериментальна діяльність сприяє розвитку пізнавального інтересу у дітей, викликає емоційний підйом, радість від одержаного результату, активізує пізнавальну діяльність. Вирішуючи поставлені дослідницькі завдання і заглиблюючись в процеси пізнання, учні відчувають почуття задоволення і радості. Це організовує їхню діяльність, сприяє розвитку самостійності, готує до творчої праці.

Літом 2015 року директором школи призначено Швенко Олену Петрівну. Вчителя небайдужого до своєї справи. Людину, яка живе школою, разом з учнями радіє їх успіхам, надихає їх на творчість, самовдосконалення.

Вперше наша школа здобула четверте місце в рейтингу загальноосвітніх навчальних закладів району за результатами предметних олімпіад у 2015-2016 навчальному році. А за підсумками районної Спартакіади школярів у 2015-2016 навчальному році здобули почесне І місце. Велика заслуга у цьому вчителя фізичного виховання Кузнецової Н.А., її впевненість, віра в перемогу, наполегливість у досягненні мети зробили свою справу.

Цей результат - це плідна робота педагогічного та учнівського колективів школи при активній підтримці батьків наших вихованців.

Адже педагоги школи прагнуть найкраще та найефективніше виконувати своє головне завдання - дати своїм учням глибокі та міцні знання.

Успіх кожної людини в її руках. Хто з дитинства наполегливо трудиться, досягає успіхів, старається, той і в життя доросле піде активним трудівником, який досягне своєї мети у житті і своєю наполегливою працею, активним способом життя прославить рідну Україну. Ми любимо свою школу, ми все зробимо для того, щоб вона була найкращою, щоб нам у ній було затишно і добре. Все залежить саме від нас. Бо школа — це наш рідний дім, а ми господарі у нім!

Кiлькiсть переглядiв: 218

Коментарi

  • Tannerrotte

    2017-03-07 09:00:40

    Acai Berry - How Come Acai Berry Supplement Useful For You? Is effective certified holistic? There are many copycat companies given that are creating products tend to be low in quality and use the most beneficial process of extracting the juice of your berries. Most because they came from are focused on their bodies know in connection with health benefits of acai berry products. They were used for centuries in Latin america by ancient medicine adult men. The people in the U . s . just started using Acai in advertise couple of years, because of several endorsements from renowns...